ГО «Флора» як спільнота небайдужих людей, долучилася до подій Всеукраїнської акції «16 днів проти насилля», ініційованих Національною поліцією, адже ми впевнені, що захист прав не може бути вибірковим та усіма своїми ресурсами прагнемо надати широкого розголосу цій надважливій нині темі.
Христина Ковалевська, волонтерка ГО «Флора»
«Я проти насильства, тому що, коли здається, що зло робить добро — це ненадовго. Воно залишається навічно, — пише політичний діяч Маґатма Ганді.
Кожного року з 25 листопада по 10 грудня в Україні проводять. Міжнародну акцію «16 днів проти насильства». Головна мета — наголосити на тому, що люди не повинні замовчувати про свої проблеми: сексуальне насильство, булінг, гендерну рівність, торгівлю людьми, безсердечне поводження з дітьми тощо.
Проблема загальнолюдських цінностей починається з домашнього насильства, коли діти спостерігають за тим, як страждають члени сім’ї:
— Щасливе дитинство? Ні, страх — усе, що пам’ятаю. Мені було чотири роки, коли я вперше побачила, як тато жорстоко бив маму: він брав її за волосся і тягнув через весь коридор до спальні. Вона кричала та просила про допомогу, а я нічого не могла зробити, бо не розуміла, що відбувається взагалі. І так декілька разів. А потім, наважившись, запитала у неї, чому батько поводить себе так, а вона відповіла: «Донечко, тато трішки випив, тому трапляються такі ситуації. Не хвилюйся, він любить нас». Довго не усвідомлювала, чому мама захищала його, можливо, боялася залишитися сама. Через декілька років батько кинув сім’ю — і то був наш порятунок: ні сліз, ні синців на руках та обличчі — все залишилося у минулому, — згадує мешканка Кропивницького.
Також один із найвідоміших видів насильства — психологічне. Це образливі слова, контроль над емоціями жертви, булінг, самоутвердження за рахунок інших, приниження, заборона самовираження, ізолювання жертви від спілкування з друзями, родиною тощо.
— Не люблю згадувати цю історію, але вона зробила мене сильнішою. У квітні цього року я працювала моделлю в Індії. Так сталося, що через локдаун у всьому світі ми сиділи вдома без роботи, а жили в квартирі директора агенства. Через балкон я познайомилася з поетом-індусом, з яким говорила майже кожного дня, поки «директор-агресор» не дізнався від дівчат, що спілкуюся з сусідом. Його арабський менталітет дав про себе знати: він кричав, казав, що я його власність, ні з ким не маю права говорити та хотів побити. Мої думки тоді: «Як вижити?» Відстоювання себе, як особистості — марна трата часу у таких країнах. Все, що могла — чекати евакуаційного рейсу додому та молитися, щоб скоріше побачити рідних, і забути про кошмар. Я впевнена: акція допоможе сформувати свідомість населення, — поділилася модель Христина Ковалевська.
Вперше у 2019 році МОЗ України затвердили наказ про надання медичної допомоги дітям і дорослим, які постраждали від психологічного насильства, тому громадяни можуть бути впевнені у наданні допомоги.
Щоб боротися з насильством — треба починати зі ставлення до себе! Не бійтеся про це говорити та відстоювати свою позицію. Знай: ти не один. Не дай світу зламати себе. Акція – тільки нагадування, що ми маємо право на спокійне життя!
