19.11 ЄВРОМАЙДАН. ЧОРНОВИЙ МОНТАЖ

Три місяці революції. Від обуреного протесту до народного єднання. Від каструль на голові до кийків і бронежилетів. Від ейфорії перемоги до оплакування загиблих небесної сотні. Революція як вибух пробудженої гідності, як ейфорія свободи, як біль усвідомлення ціни, як народження новітньої історії України. У цьому році ми вирішили відмовитися від фільму-відкриття, адже вся наша увага прикута до змін, що сьогодні відбуваються в державі. Ми звернулися до режисерів, що знімали український протест, і попросили надати нам їхні найкращі кадри. Епізоди майбутніх фільмів про євромайдан склалися у калейдоскоп революції, що не потребує коментарів. Ми пропонуємо до вашої уваги хроніку українського протесту. Проживіть з нами ці три місяці боротьби, відчуйте і побачте революцію нашими очима.

Виробництво та дистрибуція: Docudays ua

Режисер: Володимир Тихий, Андрій Литвиненко, Катерина Горностай, Роман Бондарчук, Юлія Гонтарук, Андрєй Кісєльов, Роман Любий, Олександр Течинський, Олексій Солодунов, Дмитро Стойков.

20. 11 «ПУТІНСЬКІ ІГРИ»

Вперше за всю історію зимових олімпійських ігор змагання проводять на субтропічному курорті. «Сочі 2014» за витратами на підготовку – найдорожча зимова олімпіада, яка б’є всі рекорди за масштабами корупції та манії величі. Для прикладу, на будівництво 45-кілометрової дороги до олімпійського селища були витрачені такі кошти, за які цю дорогу запросто можна було б вкрити золотом або вимостити чорною ікрою. Режисеру Олєксандру ґєнтєлєву вдалося поговорити з багатьма ключовими фігурами – від мера міста Сочі та корумпованих підрядників, сенаторів і лобістів, до президента олімпійського комітету Росії. Ці розмови допомогли авторові продемонструвати, що підготовка цієї олімпіади є відчутною екологічною загрозою та історією про величезне розкрадання грошей.

Виробництво: Saxonia entertainment gmbh, simone baumann, altenburger straße 9, 04275 leipzig, +0341 3500 4100, www.saxonia-entertainment.de

Дистрибуція: Cinephil distribution, philippa kowarsky, 18 levontin street, tel aviv, israel, +972 3 566 4129info@cinephil.co.il, www.cinephil.co.il

Режисер: Олександр ґєнтєлєв

Олександр ґєнтєлєв народився в Росії у 1959 році. Випускник санкт-петербурзького державного університету (диплом магістра філософії та психології) і санкт-петербурзької кіноакадемії (диплом магістра в галузі кіно, театру та музики). У 1993 році емігрував до Ізраїлю. Протягом 1999–2014 років режисер зняв 14 фільмів. Серед них – документальні стрічки, присвячені злободенним проблемам повсякденності й політичного життя Росії.

Фільмографія (вибране): злет і падіння російських олігархів (2005), йолки-палки (2007), туга за домом (2009), злодії в законі (2010), скрипалі (2011), путінські ігри (2013)

21. 11 «ПІВДЕННИЙ КОРДОН»

Навесні 2014 року російська федерація анексувала півострів Крим, що належить Україні. На сході країни почалася антитерористична операція, а фактично неоголошена війна між Україною та Росією. На той час українська армія була фактично зруйнована. Із перших днів російської агресії по всій країні виникає рух волонтерів – громадських активістів, які допомагають забезпечити військових усім необхідним та відродити армію. На півдні України у херсонській області ситуація дуже напружена – є загроза вторгнення росіян із Криму. Херсонський фонд допомоги військовим об’єднує багато активістів, які наполегливо працюють заради перемоги. Автори фільму вирушають в мандрівку із Наталією, яка везе необхідні речі військовим, що розташувались на південному кордоні країни.

Виробництво та дистрибуція: Херсонський обласний фонд милосердя та здоров’я

Режисер: Сергій Лисенко

Сергій Лисенко – київський режисер та сценарист. У кіно працює з 2005 року. Закінчив київський інститут театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого. У 2012 році разом із Віктором Щєгловим заснував незалежну виробничу студію «генератор філмс».

Фільмографія: Відлига (2007), пастка (2009), пробудження (2010), биття серця (2011), амосов – сторіччя (2013), південний кордон (2014)

24. 11 «ВІТАЄМО НА ФОКУШІМІ»

Один рік буднів кількох родин із мінамісоми, що в 20 кілометрах від аварійної АЕС «фукушіма-1». Після стількох зусиль ліквідаторів, наукової невизначеності, вагань можновладців – кому вірити? Лишатися? Їхати звідси? Кожна родина ухвалює такі рішення на самоті. Режисер оповідає про наслідки аварії, аби нащадки пам’ятали про них. Але нині над атомною електростанцією знову нависла загроза. Валізи спаковано й каністри з пальним готові на випадок, якщо доведеться тікати якнайшвидше від цунамі чи землетрусу.

Виробництво: Crescendo films, serge guez, 9 rue des halles, paris, france, + 33142181820, contact@crescendofilms.fr, www.crescendofilms.fr

Режисер: Ален де Альо

Ален де Альо народився в Брюсселі. Дипломований хімік (університетський коледж Лондона) і кінорежисер (вищий національний інститут екранних мистецтв Валлонії і Брюсселя). З 1981 року Ален де Альо – фотограф, автор репортажів з Афганістану й Лівану. 1983 року він був відзначений професійною премією фотографів. Із 1987 по 1998 рік він зняв велику кількість рекламних робіт і промислових фільмів. Його документальні фільми присвячені здебільшого проблемам ядерної фізики.

Фільмографія (вибране): сліпий індієць (1982), «ні» в значенні «так» (1986), ці смішні бельгійці зі своїм дивним кіно (1990), не плач, жермене (2000), чорнобиль назавжди (2011), вітаємо на фукушімі (2013)

25.11 «ЩОДЕННИК ПОДОРОЖІ»

Тадеуш Рольке – пристаркуватий польський майстер, що присвятив своє життя фотографії – особливо, фоторепортажу. Міхал – його 15-річний учень. Їхні стосунки значно складніші, ніж просто відносини між учителем і учнем. Подорожуючи Польщею, вони фотографують жителів дрібних містечок і сіл, одразу проявляють і друкують світлини у своїй фотолабораторії на колесах і дарують їх своїм випадковим моделям. Для Міхала це чудовий шанс розкрити таємниці традиційної фотографії. Для обох – можливість пізнати справжню дружбу.

Виробництво: Kijora, anna gawlita

Дистрибуція: Kraków film foundation, katarzyna wilk, krakow, poland, ul. Basztowa 15/8a, +48 12 294 69 45, katarzyna@kff.com.pl

Режисер: Пьотр Стасік

Пьотр Стасік народився 1976 року. Він закінчив факультет суспільствознавства варшавського університету. Пройшов курс навчання з документалістики в школі кінорежисури Анджея вайди. Голова асоціації мистецьких ініціатив «ę» (towarzystwo inicjatyw twórczych «ę»), що популяризує культурні заходи в невеликих містах.

Фільмографія: Один за одним (2004), мовчання її (2005), 7 помножити на Москву (2005), кіно для тебе: ґдиня (2011), Анджей вайда: знімаймо (2009), останній день літа (2010), як зняти кіно (2011), щоденник подорожі (2013).

26.11 «ЛІЗА ХОДИ ДОДОМУ»

Маленька Ліза постійно кудись тікає. Її життя похмуре й жорстоке, тому вона шукає прихистку в природи, де в неї свій світ – там панують ігри, музика й магія. В дівчинки настільки багата уява, що вона примудряється переживати нескінченні запої батьків. Найбільш приголомшливим у цьому фільмі є те, що він дозволяє усвідомити жах ситуації, але не піддатися темряві гнітючих подій на екрані. У стрічці немає спроб подати якийсь соціологічний зріз – це радше результат бажання якомога правдивіше зафіксувати дорослий світ крізь не зіпсутість дитячого сприйняття. Подібно до ранніх фільмів Лінн Ремзі, ця робота стала однією із найпрекрасніших творів про дитинство.

Виробництво та дистрибуція: Studio uljana kim, uljana kim, antakalnio 94 — 25, vilnius, lithuania, +370 52 34 70 60, kim@lfc.lt

Режисер: Оксана Бурая

Оксана Бурая народилась у Вільнюсі 1972 року. Диплом бакалавра акторської майстерності здобула 1997 року. Того ж року розпочала післядипломне навчання у литовській академії музики й театру. Диплом магістра кіно- й телережисури вона отримала 2003 року.

Фільмографія: Мати (2011), сестри й близнюки (2004), зізнання (2008), Лізо, ходи додому! (2012)

27.11 «РІЛЛЯ»

Лісанн вклала душу й серце в студентські протести 2012 року в Квебеку. Коли заворушення почали вщухати, вона розгубилася й лишилася наодинці зі своїми думками й мотивами. Коли студентський рух розпорошився, Лісанн повертається до джерела конфлікту, намагаючись осмислити власні вчинки, шукаючи слова, аби зрозуміти себе.

Виробництво та дистрибуція: Noémie brassard, canada, 14188777308, brassard.noemie@gmail.com

Режисер: Ноемі Брассар

Ноемі Брассар народилася 29 серпня 1992 року й виросла у місті Квебек, Канада. Завершивши навчання на курсі кіномистецтва в коледжі лімуау, Ноемі вступила до квебекського університету в Монреалі на бакалаврську програму. Там вона присвятила свій час роботі над документальним кіно і відтоді працює в цій царині. На її думку, кіно є засобом пошуку істинних природи й значення речей.

Фільмографія: Рілля (2013)

28. 11 «МІСТЕЧКО ЯБЛУКІ»

Фукусіма важлива як географічна та історична локація. Вона відома не лише через нещодавню ядерну катастрофу. Це також місце, що розділяє для режисера «до» і «після», дитинство й доросле життя, минуле та майбутнє. Фукусіма – це місто, звідки поїхав його батько і місто, куди повернувся сайто. Спокій, з яким працюють місцеві фермери, доводить, що життя й робота продовжуються, незважаючи ні на що. Буддійський ритуал, яким батька режисера проводжають в останню путь, не є кінцем існування, а початком перевтілення…

Виробництво: Le fresnoy — studio national des arts contemporains, françois bonenfant, 22 rue du fresnoy, tourcoing, france, +33 06 73 88 95 85, fbonenfant@lefresnoy.net, www.lefresnoy.net

Дистрибуція: Le fresnoy — studio national des arts contemporains, natalia trebik, 22 rue du fresnoy, tourcoing, france, +33 06 73 88 95 85, fbonenfant@lefresnoy.net, www.lefresnoy.net

Режисер: Міцуакі Сайто

Міцуакі Сайто вивчав французьку та японську в міжнародному ліцеї Сен-Жермен у Лаї. Після випуску він влаштувався до національної академії мистецтв у Валансьєнні. 2011 року, здобувши диплом, Сайто вступив до дворічної програми до студії фресной.

Фільмографія: Пасажир (2010), тамтешній день народження (2011), містечко ябукі (2012)

01.11 «ЖИТТЯ В РАЮ»

З того часу, як швейцарський уряд організував для біженців, яким відмовили в притулку, депортаційний центр в ідилічному гірському селищі Вальцейна, кожний четвертий, хто проживає там – нелегальний іммігрант. «життя в раю» викриває систему швейцарської політики надання притулку біженцям і те, як привілейовані жителі заходу поводять себе з  сусідами-біженцями. Як це впливає на їхні життя і як воно – бути шукачами притулку в «раю»?

Виробництво: Klubkran filmproduktion, sandro zollinger, zweierstrasse 100, zürich, switzerland, +41 44 500 53 72, zollinger@klubkran.ch, www.klubkran.ch

Дистрибуція: Primatoni filmverleih, roman vital, rutschtrasse 16, zürich, switzerland, +41 44 500 53 72, info@primatoni.ch, www.primatoni.ch

Режисер: Роман Вітал

Роман Вітал закінчив німецьку кіноакадемію в Баден-Вюртембергу 2006 року. Він знімає фільми з 1998 року, і його роботи отримали кілька нагород. Поживши кілька років за кордоном, він повернувся до Швейцарії, де зняв кілька документальних стрічок. 2006 року він заснував компанію klubkran filmproduction. З того часу продюсує й знімає незалежні документальні фільми для кіно й телебачення.

Фільмографія: Містер біо-швейцарець (2006), атоли ліпші (2009), життя в раю – нелегали по сусідству (2013), Рене наживо – людина проти машини (2013)

02.12 «ОСОБЛИВА ПОТРЕБА»

29-річний Енеа – «супер-пупер-мега розумний і привабливий», але він до того ж аутист. У нього ніколи не було сексу, але йому хотілося б, а з його тілом наче все добре, тож нічому стати на заваді. Та оскільки в Італії не існує законних способів вдовольнити таку потребу, Енеа вирушає в подорож разом із приятелями Карло й Алексом. Їхні пригоди починаються в австрійському борделі, потім вони беруть на пробу швейцарську «секс-помічницю», і зрештою беруть курс на Гамбург, де зустрічають групу секс-працівниць, що навчені працювати з особливими клієнтами. Те, що розпочиналося як пошуки доступного сексу, перетворюється для Енеа на екскурс по його найпотаємніших почуттях, а для приятелів – на спосіб дослідити свої власні уявлення про дружбу, любов і свободу. Камера, наче муха на стіні, фіксує світ Енеа і його подорож у стилі безтурботного оптимістичного кіно. Але стрічка подає й альтернативний погляд на Енеа – йому часто доводиться лишатися осторонь і спостерігати за тим, як інші вдовольняють свої потреби

Виробництво: Detailfilm, henning kamm, + 33153952442, kamm@detailfilm.de

Дистрибуція: Wide house, clanet anais, +33153952441, ac@widehouse.org, www.widehouse.org

Нагороди 2013 – «золотий голуб» фестивалю dok leipzig

Режисер: Карло Зоратті

Карло Зоратті народився 1982 року. Він вивчав промисловий дизайн в туринському університеті. Після випуску працював у дослідницькому центрі «фабрика» впродовж двох років, а після того взявся за кінематограф і режисуру як фрілансер. Він став режисером кількох музичних відео, короткометражних фільмів, живого виступу популярного італійського виконавця джованотті, а потім заснував італійський інтернет-телеканал prontial peggio. Має досвід режисури ігрового і документального кіно. «особлива потреба» – його перша повнометражна стрічка.

Фільмографія: Особлива потреба (2013)

03.12 «СОДІК»

Содік мріяв вступити до університету 2008 року й стати лікарем. І от минає п’ять років, і його вже судять за вбивство. Режисер Адейємі – близький друг Содіка, колись разом вони заснували футбольну команду в своєму мікрорайоні. 2008 року він вирішив створити фільм про Содікові сподівання вивчитись на лікаря, а не опинитися у тюрмі, як він тоді казав. Убитий, хлопець на ім’я Сильвестр, також мав мрію – стати професійним спортсменом – але виявилося, що він, як і Содік, жив подвійним життям. Адейємі в процесі зйомки шукає поворотний момент, який назавжди змінив життя юнака, що колись хотів стати лікарем.

Виробництво та дистрибуція: National film & television school, adeyemi michael, beaconsfield studios, station road, beaconsfield, great britain, +44 7984401887, adeyemi.michael@gmail.com, www.nftsfilm-tv.ac.uk

Режисер: Адейємі Майкл

Адейємі Майкл народився в Лагосі (Нігерія), виріс у Лондоні. Має магістерський диплом з документальної режисури (стипендія Левергалма) національної школи кіно і телебачення. Зараз займається публічними виступами в районних меріях Лондона й на міжнародних зустрічах.

Фільмографія: Содік (2013)

04.12 КАПІТАН І ЙОГО ПІРАТ

Кшиштоф Котюк, капітан вантажного судна hansa stavanger, 2009 року протягом чотирьох місяців був заручником сомалійських піратів. Режисер Енді Вольфф супроводжує капітана під час курсу психотерапії, спрямованого на примирення з пережитим, відчуттям поразки й закидами звільнених членів команди про те, що він співпрацював із піратами. Агадо, капітан піратського судна, не потребує психотерапії. Він отримав майже тримільйонний викуп і не втратив поваги своїх поплічників, його багаторічний досвід життя на війні позбавляє будь-яких моральних дилем, що постають перед ним, а його розум холодний через жування листя ката. Парадокс, але цих двох чоловіків об’єднує взаємоповага, народжена під час викрадення. Фільм знайомить нас із двома протилежними світами, дає унікальні свідчення основних учасників подій і відкриває маловідомі подробиці міжнародної торгівлі.

Виробництво: Brockhaus/wolff gbr, andy wolff, stefanie brockhaus, marion haensel, milchstr. 11, 81667 munich, germany, +49 89 32164226, andy@brockhauswolff.com, www.brockhauswolff.com

Дистрибуція: Doc & film international, hwa-seon choi, 13 rue portefoin, 75003 paris, france, +33 1 42775687, hs.choi@docandfilm.com, www.docandfilm.com

Режисер: Енді Вольфф

Енді Вольфф народився в Мюнхені (Німеччина) 1978 року. У 15-річному віці він уже був професійним віндсерфером і змагався за кубок світу. Із десяток років помандрувавши світом, він завершив спортивну кар’єру і почав працювати асистентом на знімальних майданчиках Німеччини і Франції. 2005 року він навчався в університеті південної каліфорнії за випускною програмою школи кіномистецтва Лос-Анджелеса. 2007 року продовжив вивчати кінематограф у мюнхенському університеті телебачення й кіно.

Фільмографія: На іншому боці життя (2009), капітан і його пірат (2013)

05.12 ЗОНА БЕЗ ВОГНЮ

Фільм присвячений останнім місяцям громадянської війни в Шрі-Ланці, що тривала 26 років. Оповідь ведуть люди, котрі вижили у боротьбі. Чи не найдраматичніші й найстрашніші відеокадри в історії, які є прямим свідченням воєнних злочинів, масових страт, катувань, сексуального насильства, були зібрані як безпосередніми жертвами, так і самими виконавцями. Саме ці кадри формують провідний наратив фільму. Уряд був певен, що вийде сухим з води, але лишилися свідки, і саме їхні сміливі розповіді, а також неймовірні відеозаписи є кістяком цієї історії.

Виробництво: Outsider television productions, zoe sale, suite 140, 5 ebury bridge road, london, great britain, +44 7831 427331, mark@outsidertv.co.uk, www.nofirezone.org

Дистрибуція: Cinephil, ori bader, 18 levontin street, tel aviv, israel, +972 3 566 4129, ori@cinephil.co.il, www.cinephil.co.il

Режисер: Каллем Макрей

Каллем Макрей протягом 20 років знімає кіно в сполученому королівстві й інших країнах, серед яких Ірак, Гаїті, деякі африканські держави; його розповіді стосуються тем війн та конфліктів у Кот-д’Івуарі, Уганді, малі й Судані. Серед його фільмів – три ґрунтовних дослідження воєнних злочинів коаліції в Іраку. Є в його доробку і розслідування, і полеміка, і оптимістичні фільми, але всі вони зосереджені зазвичай на житті тих груп, які позбавлені громадянських прав, в тому числі свободи слова.

Фільмографія (вибране): недосліджений світ (2003), цунамі в Японії: як це сталося (2011), зона без вогню (2013), зона без вогню: убивчі поля Шрі-Ланки (2013)

8.12 КАФЕ «ВОЯЖ»

Вова – охоронець на приватному рибному підприємстві. У радянські часи і на початку 90-х він очолював рибгосп. Нині спостерігає життя на узбіччі, зі свого «офісу» – покинутого придорожнього кафе «вояж». Його розповіді й пригоди поступово відкривають нам картину сучасної України.

Виробництво та дистрибуція: he south, dar’ya averchenko, +380679899987, daverchenko@gmail.com

Режисер: Роман Бондарчук

Роман Бондарчук – випускник режисерського факультету київського національного університету театру, кіно і телебачення імені і. К. Карпенко-Карого (майстерня Юрія Іллєнка). Його дипломний фільм «таксист» здобув премію «білий слон» гільдії кінознавців і кінокритиків Росії та головний приз журі російських продюсерів на 16-му відкритому фестивалі кіно країн СНД, Латвії, Литви та Естонії «кіношок», а також приз «за зухвалість та поезію» на 4-му фестивалі «кинотеатр.doc».

Фільмографія (вибране): манекени (2001), Микола та німець (2005), таксист (2005), поліна (2011), ромська мрія (2012), кафе «вояж»(2013)

09.12 «ПОМАРАНЧЕВА ЗИМА»

Вибори президента України, 21 листопада 2004 року. Два кандидати: призначений «нащадок» влади Віктор Янукович – прем’єр-міністр в апараті винятково непопулярного президента, й Віктор Ющенко – впливовий опозиційний лідер. У президента Леоніда кучми,  який полишає свою посаду, є своя ставка на цих виборах. Роками опозиція інкримінує йому численні злочини. Найстрашніше звинувачення – співучасть у вбивстві опозиційного журналіста Георгія ґонґадзе. Найвищий шанс Леоніда Кучми на недоторканість після складення повноважень – призначення «нащадком» Віктора Януковича. Наступного дня після виборів провладні канали оголошують Віктора Януковича переможцем. Обурені жителі Києва виходять на вулиці… так почалась помаранчева революція.

Виробництво: Azfilmsllc, andreyzagdansky, glebsinyavsky, info@azfilms.us, www.azfilms.us

Дистрибуція: Azfilmsllc, tamarazagdanska, info@azfilms.us, www.azfilms.us

Нагороди: 2007 – спеціальна відзнака міжнародного кінофестивалю puntodevista (памплона, Іспанія), 2008 – перший приз журі xxvii кіновідео фестивалю blackmaria в джерзі-сіті (США)

Режисер: Андрій Загданський

Андрій Загданський народився в Києві 1956 року. Випускник київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-карого. З 1981 по 1988 працював на київській кіностудії науково-популярних фільмів. У період з 1988 по 1996 роки – член спілки кінематографістів України, а в 1990-1992 рр. – секретар цієї організації. У 1992 році Андрій емігрував до США, де викладав історію кіномистецтва в університеті міста Нью-Йорк «нова школа». В штатах також створив незалежну кінокомпанію az films l.l.c. (1996). Починаючи з найпершої документальної стрічки режисера, знятої в 1990 році, його фільми отримали численні нагороди на міжнародних фестивалях.

Фільмографія (вибране): тлумачення сновидінь (1989), Вася (2002), Костя і миша (2006), помаранчева зима (2007), мій батько Євген (2010)

10. 12 ВИХОВАННЯ УЛЬЯНИ

Перед цією унікальною 9-річною особистістю безсилі всі педагогічні закони. Хороші діти старанно працюють і моляться, граються разом. Погана Уляна не молиться і проводить час наодинці з собою. Її мама наркоманка, а бабуся – алкоголічка. Тому сестри з общини нових свято мучеників, де виховують Уляну, вважають її генетично зіпсованою. З нею не може дати раду навіть матінка Вєньяміна, колишній професійний педагог, яка стала православною вихователькою сиріт.

Виробництво та дистрибуція: Hruška a krys s.r.o, tatiana detkina, u hadích lázní 1214/68, teplice, czech republic, +420775150690, hruska.a.krys@gmail.com, www.hruska-a-krys.com

Режисер: Олєксандр ґорєлік

Олєксандр ґорелік – продюсер і режисер, народився 1980 року в російському благовєщенську. У 22 роки переїхав до санкт-петербурга, де закінчив державний університет кіно та телебачення (майстерня режисури неігрового кіно Дмітрія Сідорова).